Вихід із податкового резидентства: реальність чи міф?
Останні роки багато громадян України була змушена покинути країну у звʼязку з повномасштабним вторгненням росії, шукаючи безпечний притулок для себе та своєї сімʼї. Через тривале перебування в інших країнах, вони можуть вважати наших співвітчизників своїми податковими резидентами. Це, в певних випадках, створює додаткові ускладнення з точки зору оподаткування, наприклад, призводить до подвійного оподаткування доходів через визнання податковим резидентом одночасно у двох країнах – в Україні та в іншій іноземній державі.
У звʼязку з цим досить часто ми чуємо в соціальних мережах або навіть від наших клієнтів питання щодо процедури “виходу” з податкового резидентства України. Відразу змушені засмутити – такої процедури просто не передбачено. Чому так і що робити – пропонуємо розібратись далі.
Податкове резидентство та подвійне оподаткування
Статус податкового резидента це податковий термін, який міститься в законодавстві кожної розвиненої держави, та наявність якого зумовлює:
обовʼязок декларувати доходи, подавати іншу звітність (наприклад, щодо контрольованих іноземних компаній);
обовʼязок сплачувати податки з доходів.
Звісно, обов’язок сплати податків може виникати в певній країні не лише через статус податкового резидента, але цей статус зазвичай означає необхідність сплати податків зі свого «загальносвітового» доходу.
Оскільки кожна країна може мати свої власні критерії для визначення статусу податкового резидента (хоча, здебільшого все зводиться до 3-4 подібних правил), можуть виникнути випадки, коли дві різні країни визнають особу податковим резидентом. Це може призвести до подвійного оподаткування – ситуації, коли дві країни одночасно претендують на оподаткування загальносвітового доходу.
Загальновизнано, що подвійне оподаткування є шкідливим, оскільки обмежує вільне переміщення капіталу та робочої сили. Для вирішення ситуацій подвійного податкового резидентства країни укладають двосторонні договори про уникнення подвійного оподаткування. Такі договори містять, так зване, правило вирішення спорів («tie-breaker»), яке визначає податкову резиденцію особи в одній із держав. Внаслідок цього інша країна втрачає право оподатковувати таку особу, що запобігає подвійному оподаткуванню.
До критеріїв, за якими вирішується такий спір належать (в порядку черговості застосування):
Постійне місце проживання;
Центр життєвих інтересів;
Час перебування;
Громадянство.
Водночас, мусимо застерегти, що вирішення спору про податкове резидентство за міжнародним договором не означає повного виходу з податкового резидентства іншої країни, адже на вас поширюються інші обовʼязки, які не призводять до подвійного оподаткування (наприклад, обовʼязок подавати звітність про КІК).
Проте у випадку із законодавством України, то доволі часто немає необхідності звертатися до міжнародного договору, оскільки Податковий кодекс вже частково містить правила вирішення спорів. Наприклад, у разі, якщо мають місце факти, що свідчать про те, що громадянин України може бути резидентом також і в іноземній країні.
Визначення податкового резидентства в Україні
За Податковим кодексом України, податковий резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
І далі в положенні підпункту 14.1.213 пункту 14.1 Податкового кодексу України деталізується як саме визначається статус податкового резидента:
“У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
<…>
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
<...>
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.”
Що тут важливо?
Визначення статусу податкового резидента України є питанням оцінки фактів – щодо місця проживання, постійного житла, центру життєвих інтересів, громадянства та навіть реєстрації як самозайнятої особи (напр. як фізичної особи-підприємця). Такі факти оцінюються в розрізі кожного фінансового року (що в Україні відповідає календарному), і якщо особа була податковим резидентом в цьому році, це не означає, що вона “залишається” податковим резидентом в наступному.
Оскільки податкове резидентство - це питання оцінки фактів, то “вийти” з податкового резидентства, написавши заяву – просто неможливо. Водночас в Україні існує, не дуже поширена, але позитивна судова практика щодо визнання осіб нерезидентами. Але, на наше переконання, далеко не завжди це ефективно, оскільки подібний судовий процес – це довга процедура, яка не зупиняє рішення контролюючого органу про донарахування і не вирішує проблему подвійного оподаткування на перспективу.
“Позбавляємось” податкового резидентства
Маємо констатувати, що переважна більшість вимушених мігрантів оцінила лагідність податкового навантаження на фізичних осіб в Україні занадто пізно, лише в порівнянні з європейськими податковими ставками. Попри це, багато співвітчизників вже набули статусу податкових резидентів в іноземних країнах, та планують там проживати і надалі. У звʼязку з цим важливо убезпечити себе від потенційних небезпек подвійного резидентства (особливо у випадках, коли залишились деякі джерела доходів з території України).
Універсальної поради не існує, адже ситуація кожної особи унікальна та інколи невеликі деталі, такі як, реєстрація ФОП в Україні, посада директора в неактивній ТОВ або наявність житла в Україні можуть сильно вплинути на загальну стратегію.
Спробуємо надати загальні рекомендації, які варто врахувати, якщо ви хочете уникнути спорів з контролюючим органом та штрафних санкцій:
Переконайтесь, що ви подали декларацію при виїзді на постійне місце проживання відповідно до пункту 179.3 Податкового кодексу України.
Визначте мету “виходу” з податкового резидентства України.
Переконайтесь, що ви “розірвали” звʼязки з Україною та не визнаєтесь податковим резидентом за законодавством України.
Зберіть докази, що підтверджують ваше місце постійного проживання, центр життєвих інтересів на території іноземної країни та перебування на її території понад 183 дні.
Зверніться до свого податкового консультанта.
Важливо обрати саме спеціаліста з транскордонного оподаткування, оскільки помилки можуть мати серйозні наслідки, які важко або неможливо виправити. Такими наслідками можуть бути як штрафи за порушення строків сплати податків та подання декларації, звітності з КІК, іншої звітності, а також пеня, що обраховується з суми податку, що підлягає сплаті.
Податкові консультанти SKS допоможуть вам розробити та реалізувати оптимальну стратегію уникнення подвійного оподаткування. Запланувати консультацію можна за посиланням або написавши нам у зручний для вас месенджер.
